Патріотичне виховання


Україна – молода держава, яка перебуває в стані радикальних політичних, економічних та соціальних перетворень. Шлях від тоталітарної ідеології до свободи й демократії виявився для нашого народу не простим: події Майдану, окупація Криму, інформаційна й військова агресія з боку сусідньої держави стали реаліями нашого життя. Зазнавши величезних людських і матеріальних утрат, українське суспільство сьогодні, як ніколи, потребує духовного й морального відродження. Доктор філософії, колишній політв’язень Євген Сверстюк так окреслив цей шлях: «Дивовижна байдужість до громадянських і національних проблем робить людину тупою. Після століть рабства національну честь і гідність треба відстоювати на кожнім кроці». Революція Гідності стала уроком усьому світові: ніхто і ніколи не матиме права вето на нашу суверенну внутрішню й зовнішню політику, ніхто і ніколи не зможе розколоти нашу Батьківщину і знищити український народ.

Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, нівелювання традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність у сприйманні подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні переконання юного покоління. Останнім часом молодь стала спрощено ставитися до таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм, громадянський обов'язок. Все частіше центральне місце в її світогляді займають атрибути успіху: гроші, престижний рівень споживання та дозвілля, а це в майбутньому може стати причиною деградації та розпаду держави. Все зазначене вище спричинило систематичні пошуки педагогічного колективу нашого навального закладу дієвих підходів до формуванню ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави.

Новітні процеси, що відбуваються у державі, актуалізували завдання виховання громадянина, яке реалізується через виховний простір навчального закладу. Громадянське суспільство потребує відтворення почуття істинного патріотизму як духовно-моральної цінності, формування в молоді активної, соціально значущої позиції, яку вона може проявити в усіх видах діяльності, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, реалізацією особистого потенціалу на благо української держави.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків. Питання патріотичного виховання підростаючого покоління, що покликане сприяти духовній цілісності українського народу й об’єднанню різних регіонів країни, стають у наш час актуальними, як ніколи.

В останні роки проблема виховання патріотизму у школярів, формування патріотичних цінностей в учнів загальноосвітньої школи висвітлювалася у роботах В.Гуменюка, В.Каюкова, В.Кіндрата, В.Коваля, М.Павленко.

На терені СНД до проблеми патріотичного виховання звертаються Л.Алімова, Є.Бєлозєрцев, І.Валєєв, Г.Волков, І.Ільїн, М.Нікандров, В.Третьяков та ін.

Метою нашої роботи є виховання в молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, успадкування нащадками духовних надбань українського народу, забезпечення духовної єдності.

Вважаємо, що досягти зазначеного вище можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань, а саме:
- утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного й історичного минулого України;
- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; підвищення престижу військової служби як виду державної служби, культивування ставлен
- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
- формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу;
- визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій.

Вивчення проблеми виховання патріотизму у підростаючого покоління дає можливість стверджувати, що зміст сучасного виховання обумовлюється, в першу чергу, характером і організацією життя суспільства і полягає у передачі і засвоєнні досвіду попередніх поколінь прийдешніми, формуванні любові до України, рідної домівки, вихованні і розвитку гуманістичних якостей, тобто виховання виступає спрямовуючою силою у розвитку особистості відповідно до вимог часу, суспільства; організує і визначає її життєдіяльність, пріоритети; відбирає необхідний матеріал для виховання особистості патріота в реальних життєвих умовах, а також нейтралізує і коригує різноманітні негативні впливи.

Відповідно до цього, зміст виховання визначає його структуру, яка відображає: досвід і пріоритети людства, нації, особистості; основних вихователів (родину, педагогів), суб’єкти виховання, основного учасника виховання патріотизму – дитину; соціальне і природне середовище; педагогічну діагностику; методику виховання патріотизму; організацію процесу виховання, тобто спільні дії всіх учасників виховного процесу; практику виховання і самовиховання. Отже, зміст і структура виховання дають можливість визначити педагогічні умови, найбільш сприятливі для виховання патріотизму особистості школяра.

Система національно-патріотичного виховання підростаючого покоління ґрунтується на основах наукової педагогіки, народної філософії, християнської моралі. Провідне місце у розвитку теорії і практики національно-патріотичного виховання мають праці К. Ушинського. Він стверджував, «якщо немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ від серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними особливостями».

Цінним джерелом для розвитку сучасної теорії і практики національно-патріотичного виховання є педагогічна спадщина В. Сухомлинського. Він підкреслював, що справжнє народження громадянина відбувається тоді, коли дитина відчуває себе часткою народу і в ній, як сонячний промінь в краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич і слава.

Патріотизм, як почуття має внутрішню структуру, що складається з кількох компонентів: перший, поверхневий, - природна любов до свого народу як до великої родини, любов до рідного слова, рідної природи; другий – це відчуття патріотизму розумом, усвідомлення обов’язку перед народом, готовність стати на захист його інтересів; третій – це переплетіння любові до рідного, близького з усвідомленням свого обов’язку перед народом; це прагнення, готовність служити Батьківщині.

Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли як усвідомлення родових зв’язків, обрядів, звичаїв. Слово «патріотизм» (від «patris») – грецького походження, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна».

У сучасній педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму.

1. Етнічний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо. Цей термін уперше використав відомий сучасний вчений- психолог І. Кон, який писав, що «…етнопатріотизм пов'язаний з утвердженням конкретизованих, спрощених образів свого народу, як правило, наділених позитивними рисами». Цей патріотизм зумовлений природою як відчуття видової ознаки народу. Він є природженим і розвивається повноцінно, якщо дитина зростає у національно зорієнтованій сім’ї, навчається в українській школі. В процесі виховання етнічного патріотизму велике значення має вивчення історії українського народу, рідної мови, народних звичаїв, традицій.

2. Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася. 3. Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.

Нормативно-правове забезпечення національно-патріотичного виховання:

В державній національній програмі «Освіта: Україна XXI століття» головна мета національного виховання визначається як набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави. Національно-патріотичне виховання передбачає формування патріотичних почуттів, вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу.

До нормативно-правового забезпечення національно-патріотичного виховання відносяться Державна національна програма «Освіта: Україна XXI століття», Концепція національно-патріотичного виховання, Концепція національного виховання, міжнародні документи (рекомендації ЮНЕСКО «Про виховання в дусі миру», «Резолюція з прав людини», «Конвенція про права дитини»). Серед останніх нормативних документів «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Наказ Міністерства України у справах сім’ї молоді та спорту, МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 №754/ 981/538/49 «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 199-р «Про заходи з увічнення пам’яті про події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та її учасників на 2011-2015 роки», розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 1718-р «Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Теоретичну модель змісту національного виховання можна окреслити тріадою «громадянин – патріот - гуманіст».

Теоретична модель змісту національного виховання
Характеристики ознак складових національно-патріотичного виховання
Теоретична модель змісту національного виховання
Характеристики ознак складових національно-патріотичного виховання


Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. На необхідності розвитку патріотичних переконань у дітей наголошував великий педагог-мислитель Я.А. Коменський, щоб «вони могли захищати все, що вони вважають істинним, добрим, чесним».

До патріотичних переконань належать: визнання визначальної ролі народу й Батьківщини в житті людини; визнання здатності українського народу побудувати власну державу й навести в ній порядок; віра в майбутнє України та українського народу; віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського народу; віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.

Мета переконань полягає у підведенні дитини не тільки до розуміння певних положень патріотичних почуттів, а й до внутрішнього їхнього сприйняття. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі; національній самосвідомості; правосвідомості; політичній культурі; культурі міжетнічних відносин.

Виховні досягнення мають на меті сформованість:
- потреби у збереженні та примноженні духовного й матеріального багатства українського народу;
- відповідальності як важливої риси особистості за долю Батьківщини;
- розуміння особистістю своїх прав, свобод, обов’язків;
- громадянської життєвої позиції, участь в учнівському самоврядуванні, житті школи та громади;
- власної віри у духовні сили народу, його майбутнє;
- потреби в полікультурному спілкуванні на основі взаєморозуміння та поваги.

Фундаментом процесу виховання є духовність українського народу, його культура. Ці основні національні цінності пізнаються, шануються і примножуються працею рук, зусиллями мозку й енергією серця, теплотою і багатством душі кожного вихованця. Основним завданням є: сформувати особистість з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу; розвинути кращі ментальні риси дитини, що спираються на принципи природовідповідності та культуровідповідності; пробуджувати інтерес та прищеплювати глибоку любов до рідної мови, літератури, історії; виховувати повагу до символів, традицій та звичаїв українців.

У процесі виховної роботи необхідно допомагати кожному учню так організувати своє життя, навчання, поведінку, багатогранну діяльність, щоб він проймався народним світоглядом, українським патріотизмом, формував у собі гуманістичну спрямованість, моральну зрілість, громадянську позицію.

Таким чином, успішне виховання свідомого громадянина-патріота вимагає постановки завдань та окреслення шляхів їх реалізації через послідовну систему виховних заходів.