Зірки випусків школи:


На цій сторінці ви знайдете інформацію про випускників нашої школи. На нашу думку ці люди відмінно проявили себе в різних галузях життя, чим в якійсь мірі прославили нашу школу.


Ольга Костянтинівна Куриленко


Ольга Костянтинівна Куриленко
Ольга Костянтинівна Куриленко (нар. 14 листопада 1979, Бердянськ) — українсько-французька актриса та модель українського походження.

Зіграла дівчат головних героїв у двох екранізаціях за мотивами ігор «Хітмен», «Макс Пейн» і в продовженні популярної серії Джеймса Бонда «Квант милосердя», а також у трилері «Світ забуття».

Народилась на півдні України у місті Бердянську 14 листопада 1979 року. Зростала в бідності у звичайній радянській комунальній квартирі. Батько дівчини, Костянтин Куриленко, залишив родину невдовзі після її народження. Після гіркого розлучення її мати, Марина Алябишева, намагалась вижити, працюючи вчителем малювання. Маленьку Ольгу виховувала її бабуся, Раїса. Впродовж своєї молодості Ольга отримала досвід життя в чотирикімнатній комунальній квартирі разом із шістьма сусідами та кількома дітьми.

Коли дівчині було 13 років, вона разом із матір'ю поїхала на канікули до Москви. Там її випадково знайшла одна із модельних агентів, що підійшла до неї на станції метро та запропонувала роботу моделі. Спочатку мати Ольги була налаштована негативно, але врешті-решт Ольга прийняла пропозицію та почала відвідувати курси моделей у Москві. Разом із тим вона вивчала мистецтво, мови, гру на фортепіано та танці. Наступні три роки дівчинка їздила між Москвою і Бердянськом.

У свої 16 років Ольга вже була готова до наступного кроку. Вона поїхала до Парижа, за 6 місяців вивчила французьку мову, і почала працювати в модельній агенції Madison. Вона з'явилась на обкладинці журналу Glamour коли їй було лише 18. Одразу після цього її фото прикрасили обкладинки журналів Elle, Madame Figaro, Marie Claire, Vogue, незабаром вона стала «обличчям» компаній Lejaby, Bebe clothing, Clarins and Helena Rubinstein.

У 2000 році Ольга вийшла заміж за французького фотографа Седріка Ван Моля, але їхній шлюб тривав усього два роки. Після цього вона отримала свободу і французький паспорт дозволив їй мандрувати й працювати на Заході. Згодом Ольга пішла до акторської агенції і відмовилась від кар'єри моделі на користь кінематографу. ЇЇ акторська кар'єра стрімко пішла вгору.

2005 року вона дебютувала як Ірис, чуттєва красуня, у фільмі «Безіменний палець» (2005) режисера Діани Бертран.

Кінематографічні ролі Ольги були виключно палкими, а її натуральна краса та відверта еротичність привернули увагу чоловічої аудиторії. Вона знялася у фільмах «Париже, я люблю тебе» (2006) та «Змія» (2006), а потім зіграла російську красуню Ніку Бороніну, дівчину Тімоті Оліфанта у фільмі «Гітмен» (англ. Hitman, 2007).

Ольга зіграла роль Камілли, дівчини Джеймса Бонда, у фільмі «Квант милосердя» (2008), що є продовженням фільму «Казино Рояль» (2006). Затвердження Куриленко на роль дівчини Бонда зробило її ім'я відомим на весь світ — вона стала першою українкою, яка обійшла в кастингу на цю роль таких актрис як Кемерон Діаз, Сієнна Міллер та багато інших.

У червні 2010 року розпочалися зйомки франко-українського фільму «Земля забуття», який розповідає про вплив на долі людей аварії на ЧАЕС. Одну з головних ролей у фільмі грає Ольга Куриленко — це її перші зйомки в Україні.

2013 року Ольга та її компаньйон Том Круз представили новий фантастичний фільм Світ забуття.

Фільмографія:
2001 — Ларго / англ. Largo / Кароль
2005 — «Безіменний палець» / фр. L'Annulaire / Іріс
2006 — «Париже, я люблю тебе» / фр. Paris, je t'aime / Вампір
2006 — фр. Le Porte-bonheur /
2006 — «Змія» / фр. Le Serpent
2007 — англ. Suspectes /
2007 — «Гітмен» / англ. Hitman / Ніка
2008 — «Макс Пейн» / англ. Max Payne / Наташа
2008 — «Тиранія» / англ. Tyranny / Мінна Хауд
2008 — «Квант милосердя» / англ. Quantum of Solace / Камілла
2009 — «Стіни» / Kirot — Галя
2009 — «Центуріон» / англ. Centurion' / Ітейн
2010 — «Хрест» /англ. The Cross'
2010 — «Там мешкають дракони» / англ. There Be Dragons / Ільдіко
2011 — англ. RAD — фільм про Марію Кюрі
2011 — «Земля забуття» / фр. La terre outragée / Аня
2012 — «Експат» / англ. The Expatriate / Анна Брандт
2012 — «До дива» / англ. To the Wonder / Марина
2013 — «Світ забуття» / англ. Oblivion / Юлія Русакова
2014 — «Імперії глибин» / англ. Empires of the Deep / королева русалок
2014 — «Людина листопада» / англ. November Man / Еліс
2014 — «Шукач води» / англ. The Water Diviner / Ейше
2014 — «Академія вампірів: Кровні сестри» / англ. Vampire Academy: Blood Sisters
2015 — «Прискорення» / англ. Momentum / Алекс Фаррадей
2015 — «Двое во вселенной» / Шаблон:La corrispondenza

Кальцев Володимир Федорович


Кальцев Володимир Федорович
Народився 16 червня 1966 року в місті Бердянськ Запорізької області в робітничій сім'ї. У 1983 році закінчив школу № 16 м Бердянськ.

У 1983-1984 рр. працював старшим піонервожатим в цій же школі. З 1984 року по 1986 рік служив у військах спеціального призначення Збройних сил СРСР, виконував інтернаціональний обов'язок. Після служби в армії вступив до Запорізького державного університету (нині - запорізький національний університет) на історичний факультет, який закінчив в 1991 році зі спеціальністю історик, учитель історії та суспільствознавства. У 1991-1992 рр. викладачем на кафедрі педагогіки і психології ЗДУ.

1992-1993 рр. - Начальник відділу реклами і маркетингу малого підприємства Івеко (м.Бердянськ). У 1993 році створив і очолив ТОВ Олександр ЛТД, яке в 2001 році було перейменовано в ТОВ Компанія Олександр, а Володимир Кальцев був обраний головою ради директорів. З березня 1998 року по березень 2002 був депутатом Запорізької обласної ради.

З 2006 року - депутат Запорізької міської ради V скликання.
Грудень 2006 року - травень 2008 року - заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації.

Наукові ступені Кандидат економічних наук (2002). Почесний доктор ЗНУ. Автор семи наукових робіт з економічних проблем.

Нагороди Ордена Князь Володимир, Нестор Літописець ІІ ступеня, Преподобний Ілля Муромець II ступеня, За заслуги III ступеня, медаль Воїн-інтернаціоналіст ІІ ступеня, Почесна грамота і Відзнаку Кабінету міністрів України, Знак пошани Червоного Хреста.

Кравченко Олена Володимирівна


Кравченко Олена Володимирівна
Олена Кравченко - акторка, найбільш відома за ролями в телесеріалах «Леді Мер» і «Молодіжка». Незважаючи на те, що вона почала зніматися в кіно в досить зрілому віці, зараз на рахунку Олени понад 20-ти робіт в різних проектах. Крім того, Кравченко брала участь в першому сезоні реаліті-шоу «Останній герой».

Майбутня актриса народилася в маленькому містечку, розташованому в Одеській області. Її батько був інженером, а мама працювала лікарем. Сім'я кілька разів переїжджала, поки не влаштувалася в Бердянську, де пройшли дитинство і юність дівчинки.

У шкільні роки Олена займалася в театральному гуртку, де художнім керівником була вчителька літератури, як це часто буває в провінційних містечках, а діюча професійна актриса. Вона не тільки організувала дітям справжню робочу атмосферу, що включає серйозні репетиції, театральний грим і навіть справжні гримерки, а й ретельно стежила за вимовою і промовою маленьких артистів.

Завдяки цьому, коли Олена Кравченко вирушила підкорювати московські театральні вузи, у неї практично не було зазвичай шокуючого екзаменаційну комісію південного акценту. Абітурієнтка змогла вчинити на акторський факультет Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна, де всі роки проходила навчання під керівництвом знаменитого Олександра Калягіна. Після випуску актриса увійшла в трупу Державного академічного театру імені Моссовета. А ось в кіно її покликали набагато пізніше, адже диплом Кравченко отримала якраз тоді, коли в країні починався кінематографічний криза.

Популярність Олені принесла головна роль в драмі «Леді Мер», яка стала закінченням трилогії «Леді Бомж» і «Леді Бос». Цікаво, що в перших двох частинах героїню Лизавету Басаргін грала інша актриса, Ірина Лачина. Але Кравченко змогла замінити її, відкрити в персонажі щось нове і привнести в образ головної героїні частинку себе.

Надалі в фільмографії актриси з'являлося багато сучасних детективів, наприклад, третій сезон «Повернення Мухтара», друга частина «Години Волкова», знаменитий «Закон і порядок. Відділ оперативних розслідувань». Брала вона участь і в кримінальних драмах «Звіробій» і «Чужі душі», а також в мелодрамах «Мій улюблений геній», «Обручка», «Загальна терапія».

Після весілля актриса змінила прізвище, а, починаючи з фільму "Чужі душі", іноді з'являється під новим ім'ям Олена Кожухова і в титрах.

Чайковська Валерія Вікторівна


Чайковська Валерія Вікторівна
Чайковська Валерія Вікторівна – відома українська актриса театру (понад 80 ролей) і кіно (понад 30 ролей), народна артистка України, стипендіатка КМДА для видатних діячів культури і мистецтв України, лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.

Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого Майстер - Народний артист України А. Скибченко. Одна з провідних актрис Київського театру юного глядача, також грає у виставах театру «Сузір’я» та Національного центру Леся Курбаса.